Гардин Володимир Ростиславович [6(18) .1.1877, Москва, — 28.5.1965, Ленінград], російський радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1947). Творчу діяльність почав в 1898 в театрах провінції, в 1904—05 актор Театру В. Ф. Коміссаржевськой (Петербург), потім Московського театру Корша. Ролі: Федір Карамазов («Брати Карамазови» по Достоєвському), Федя Протасов («Живий труп» Толстого) і ін. У 1913 почав роботу в кіно. Здобув популярність як режисер і сценарист фільмів-екранізацій: по Толстому — «Ганна Кареніна» і «Крейцерова соната» (обидва в 1914), «Війна і світ» (1915, спільно с Я. А. Протазановим), по Тургеневу — «Дворянське гніздо» і «Напередодні», по Маминому Сибірякові — «Пріваловськие мільйони» (все в 1915). Після Жовтневої революції був організатором і керівником 1- й Госькиношколи (1919, нині ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії)). Поставив фільми: « Дев'яносто шість» (1919), «Серп і молот» (1921), «Хрест і маузер» (1925), «Поет і цар» (1927), «Кастусь Каліновський» (1928). У звуковому кіно актор проявив високу виконавську майстерність, мистецтво перевтілення. Кращі ролі: старий робітник Бабченко («Зустрічний», 1932) і Порфирій Головльов («Іуда Головльов», 1934, по роману Салтикова-щедріна «Господа Головльови»). Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: ''Воспомінанія, т. 1—2, М., 1949— 1952; Життя і праця артиста, М. 1960 (совм. з Т. Булах-гардіною).
Літ.: Єзуїтів Н., Гардин, XL років, [М.], 1940; Ждан Ст, Народний артист СРСР Ст Р. Гардин, М., 1951.
