Гапонов-гріхів Андрій Вікторович (р. 7.6.1926, Москва), радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1968; член-кореспондент 1964). Закінчив університет Горького в 1949. У 1952—55 працював в політехнічному інституті Горького, з 1955 — в Науково-дослідному радіофізичному інституті при університеті Горького. Основні роботи в області електродинаміки, фізики плазми, фізичної електроніки, електродинаміки нелінійних середовищ теорії коливань розподілених нелінійних систем. Запропонував (спільно с М. А. Міллером) метод каналізації і прискорення часток і плазми за допомогою неоднорідних високочастотних полів. Провів теоретичне і експериментальне дослідження індукованого циклотронного випромінювання, на основі якого створені мазери на циклотронному резонансі (Державна премія СРСР, 1967).
Соч.: Електромеханічні системи з А. А. Андронова, М., 1955; Збудження полого резонатора тонкими антенами, «Журнал технічної фізики», 1955, т. 25, ст 6, с. 1085—1099; Про потенційні ями для заряджених часток у високочастотному електромагнітному полі, «Журнал експериментальної і теоретичної фізики», 1958, т. 34, ст 1, с. 242 (совм. з М. А. Міллером); Про використання рухомих високочастотних потенційних ям для прискорення заряджених часток, там же, ст 3, с. 751 (совм. з М. А. Міллером); Індуковане випромінювання збуджених класичних осциляторів і його використання у високочастотній електроніці, «Ізв. Вищих учбових закладів. Радіофізика», 1967 № 9—10 (совм. з ін.); Ударні електромагнітні хвилі, там же (совм. з ін.).
