Гамсун (Hamsun) (псевдонім; справжнє прізвище Педерсен, Pedersen) Кнут (4.8.1859, Лом, — 19.2.1952, Норхольм), норвезький письменник. Син сільського кравця, Р. з 14 років вів мандрівне життя, міняв професії. Літературну діяльність почав в 1877. Враження від поїздок до Америки відбиті в публіцистиці («Духовне життя сучасної Америки», 1889, і ін.). Успіх Р. принесла психологічна повість «Голод» (1890, русявий.(російський) пер.(переведення) 1892) про страждання убогого літератора в Крістіанії. У романах «Містерії» (1892, русявий.(російський) пер.(переведення) 1910), «Пан» (1894, русявий.(російський) пер.(переведення) 1901), «Вікторія» (1898, русявий.(російський) пер.(переведення) 1904) звучать неоромантичні мотиви. Герої цих романів протистоять суспільству, слідують безпосереднім поривам своєї суперечливої натури. Р. майстрово змальовує їх складне душевне життя. Характерний для Р. індивідуалізм зумовив його різко антидемократичну позицію (драматична трилогія «В брам царства», 1895, «Гра життя», 1896, «Вечірня зоря», 1898). Марксистська критика (Г. В. Плеханов і ін.) вже на початку 20 ст вказувала на декадентські і реакційні тенденції в творчості Р., в той же час відзначаючи його талант. М. Горький не раз писав про художню силу і оригінальність кращих книг Р.
В 1906 роман «Під осінніми зірками» відкриває ряд творів Р. з життя норвезької Півночі: «Беноні» (1908), «Мандрівник грає під сурдину» (1909) і ін. Все велику роль в творчості Р. грає зіставлення капіталістичному місту устрою селянського життя, близького до природного круговороту природи (роман «Соки землі», 1917, русявий.(російський) пер.(переведення) 1922: Нобелівська премія 1920). У романах «Жінки в колодязя» (1920, русявий.(російський) пер.(переведення) 1923), «Остання глава» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) 1924), «Бродяги» (1927, русявий.(російський) пер.(переведення) 1929), «Август» (1930, русявий.(російський) пер.(переведення) 1933), «А життя йде» (1933, русявий.(російський) пер.(переведення) 1934), «Кільце замикається» (1936) переважають настрої самоти і безпорадності людини на сучасному світі. У роки 2-ої світової війни 1939—45 Р. співробітничав з німецькими окупантами. Після розгрому гітлерівської Німеччини він був відданий під суд за зраду батьківщині і піддався бойкоту з боку норвезької громадськості. Роки чекання суду (1945—48) описані Р. в кн. «По зарослим стежкам» (1949). Прогресивні норвезькі круги проводять грань між зрадницькою позицією Р. в роки окупації і його літературно-художньою спадщиною.
Соч.: Samlede verker, 5 utg., bd 1—15, [Kristiania — Kbh.], 1954—56; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Собр. соч.(вигадування), т. 1—12, СП(Збори постанов) Би, 1909—10; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. Би. Сучкова], т. 1—2, М., 1970.
Літ.: Плеханов Р. Ст, Син доктора Стокмана, в його кн.: Література і естетика, т. 2, М., 1958; Гіркий М., Кнут Гамсун, в його кн.: Про письменників, М. [1928]; Купрін А. І., Про Кнуте Гамсуне, Собр. соч.(вигадування), т. 6, М., 1958; Фіш Р., Норвегія поруч, М., 1963, с. 309—16; Евніна Е. М-код Кнут Гамсун, в її кн.: Західноєвропейський реалізм на рубежі XIX—XX століть, М., 1967; Braatøy Т., Livets cirkel. Bidrag til analyse av Knut Hamsuns diktning, Oslo, 1954; Verdig markering av Hamsuns hundrearsdag, «Arbeiderbladet», 1959, 5 Aug.
