Гамлет (Hamlet), герой однойменної трагедії У. Шекспіра (1601, опублікована 1603). Шекспір змалював Р. мислителем, що ставить під сумнів традиційні переконання. І. В. Гете бачив в Р. людини думки, а не поділа, якому не під силу покладене на нього завдання мести. У трактуванні німецьких романтиків (А. Шлегель) образ Р. придбав прозивне значення («гамлетізм») для характеристики розчарування, песимізму, гірких роздумів про суперечності буття. Ст Р. Белінський, навпаки, бачило в Р. пристрасного викривача зла, сильного навіть в своїй загибелі. І. С. Тургенев в мові «Гамлет і Дон Кихот» (1860) підкреслював потяг Р. до самоаналізу, його скептицизм. Радянське шекспірознавство і театр розкривають в образі Р. трагедію гуманіста, що втратив ілюзії, перед лицем торжествуючого зла. Образ Р. не раз привертав увагу художників (Е. Делакруа), композиторів (П. І. Чайковський), поетів (А. А. Блок, Би. Л. Пастернак).
Літ.: Фішер До., «Гамлет» Шекспіра, М., 1905: Верцман Н., «Гамлет» Шекспіра, М., 1964: Weitz М., Hamlet and the philosophy of literary criticism, Chi. — L., 1965.
