Гамарра (Gamarra) Пьер (народився 10.7.1919, Тулуза), французький письменник. Член Французької компартії. Поезія Р. гнівно викриває жахи війни (збірка «Ескіз прокльону», 1944), оспівує мужність антифашистів (збірка «Песня Аррасськой фортеці», 1951), волає до світу (збірка «Гімн любові», 1959). У ліричній прозі Р. відбиті потреби рідної Тулузи (роман «Діти убогості», 1950, русявий.(російський) пер.(переведення) 1954), таємниці лісів і річок Лангедока (роман «Жінка і річка», 1951), жнива селян (роман «Опівнічні півні», 1950), їх страхи і страждання (роман «Розалі Брусе», 1953), гнів в єдиноборстві з фашизмом (роман «Шкільний вчитель», 1955). Р. вірить, що війну можуть приборкати розум і воля людей, що знайшли сенс життя в боротьбі за соціалізм (роман «Бузок Сен-Лазара», 1951, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957, і збірки новел «Руки людей», 1953, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959; «Любов гончаря», 1957), їх вірність пам'яті полеглих (роман «Дружина Симона», 1961), інтернаціональна солідарність (роман «Піренейська рапсодія», 1963, русявий.(російський) пер.(переведення) 1964). У романах різних жанрів, у тому числі в історичних авантюрних («Тулузськие таємниці», 1967, «Золото і кров», 1971), звучить лейтмотив відповідальності людини за долі світу.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Тіні і світло Іспанії, М., 1962; Вбивці — Гонкуровськая премія, М., 1964; Капітан Весна, М., 1966.
Літ.: Наркирьер Ф., Дороги автора і його героїв (Пьеру Гамарра — 50 років), «Літературна газета», 1969, 9 липня; Stil A., Une histoire veritable, «L''humanite», 1963, 7 nov., № 5971.
