Гальові Абу-ль-Хасан Ієхуда бен Шемуель раббі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гальові Абу-ль-Хасан Ієхуда бен Шемуель раббі

Гальові (Halevi) Абу-ль-Хасан Ієхуда бен Шемуель раббі (близько 1075, Толедо, — 1141, Єгипет), єврейський поет і філософ. Вірші писав на івриті і частково на арабській мові, філософські вигадування — на арабській мові. Багато подорожував, був відомий і як лікарка. З 1109 жив в Кордове. Помер на дорозі до Палестини. Поетичну спадщину Р. складають світські і релігійні вірші, зібрані в диван . Мажорная, вакхічна жізнелюбівость багатьох віршів про дружбу, любов, провину, бенкетах контрастує в Р. з елегійною скорботою у віршах, присвячених тяготам і стражданням народу. Вперше в єврейській поезії Р. виступив як поет-мариніст. Віртуозний майстер форми, він користувався різними метрами і строфічними формами, уснащал вірші парафразами із Старого завіту, вводив арабські і іспанські рядки і фрази. Як філософ Р. в «Книзі доказу і аргументу в охорону приниженої віри» (у перекладі на іврит — «Книга хазара») проводив антиномію науки як маніфестації розуму і віри, як маніфестації інтуїції. Звідси, по Р., система доказів, істотна для науки, не може бути істотною для віри. Творчість Р. надав вплив на єврейську літературу і філософію. Образ Р. став легендарним, одна з легенд про нього оброблена Р. Гейнеа.

  Соч.: Кіл широчіні раббі Ієгуда Гальові, Тель-Авів, 1955.

  Літ.: Гаркаві А., Ієгуда Гальові, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1896; Kayser R., The life and times of Jehudah Halevi, N. Y., [1949]; Mop А,, Ієгуда Гальові, houш ве мешорер, Тель-Авів, 1956.

  М. І. Занд.