Гайраті (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Абдурахим Абдуллаєв) [р. 2(15) .2.1905, Ташкент], узбецький радянський письменник, один з тих, що зачинають узбецької радянської поезії. Почав друкуватися в 1921. У своїх ранніх розповідях і віршах — збірки «Голос свободи» (1927), «Темп» (1932), «Золота молодість» (1940) — Р. оспівував соціалістичне будівництво, молоду Радянську державу. Важкому минулому уйгурського народу присвячені поеми «Лист матері» (1933), «Джінаста» (1935). Автор збірок: «Пісні безсмертя» (1961), «Розгубленість» (1961), «Ви молодість моя» (1962), «Вірші» (1965), «Наш Хамза» (1967). Пише і для дітей: п'єса «Біла айстра» (1952), повість «Незабутні дні» (1956), «Розповіді» (1958).
Соч: Танланган асарлар, Тошкент, 1962; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Дитинство мого друга, Таш., 1959.
Літ.: Шаріпов М., Райраті. Адабій-танкидій нарис, Тошкент, 1961.
