Гайліс Карл Андрійович [19.4(1.5). 1888, віл.(волость) Вецгулбене, нині Гулбенський район Латвійської РСР, — 4.1.1960, Москва], учасник революційного руху, радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1906. Партійну роботу вів в Петербурзі. Співробітничав у видавництві «Прибій», в газеті «Правда», в журналі «Питання страхування». Був представником ЦК Соціал-демократів Латиського краю (СДЛК) при більшовицькій фракції 4-ої Державної думи. Піддавався репресіям. З 1916 член ЦК СДЛК. Після Лютневої революції 1917 член Вольмарського, потім Петрограду рад. Делегат 1-го з'їзду Рад, на якому був вибраний член ЦВК(Центральний виконавський комітет). Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б). Один з організаторів і член ревкома 12-ої армії. Делегат 2-го з'їзду Рад. Учасник Жовтневого озброєного повстання 1917 в Петрограді. Працював в Петрограді ВРК і штабі Петрограду військового округа. Був одним з керівників Радянської влади в Латвії — член Виконкому Латвійської ради і член ЦК КП (б) Латвії. У 1919 член колегії Наркомнаца РРФСР. У подальшому член Президії Верховного суду РРФСР, член Верховного суду СРСР. У 1933—39 член транспортної колегії Верховного суду СРСР. У 1939—52 старший консультант Верховного суду РРФСР. З 1952 персональний пенсіонер. Нагороджений орденом Леніна.
