Гадолін Аксель Вільгельмович [12 (24) .6.1828, Фінляндія, — 15 (27) .12.1892, Петербург], російський учений в області артилерійського озброєння, механічної обробки металів, мінералогії і кристалографії, дійсний член Петербурзької АН(Академія наук) (1875; член-кореспондент 1873), генерал від артилерії (1890). У 1849 закінчив Михайлівське артилерійське училище і був залишений в нім на викладацькій роботі. З 1867 професор Михайлівській артилерійській академії. Р. ввів в академії спеціальний курс артилерійської технології. Розробив теорію того, що скріпляє стволів артилерійських знарядь (1861). Вперше запропонував підсилювати гарматні стволи, насаджуючи на них в гарячому стані циліндри. Виготовлені в такий спосіб знаряддя, що згодом отримали назву тих, що скріпляють, витримували підвищений тиск порохових газів. Це дало можливість, не збільшуючи загальної маси знаряддя, значно підвищити його потужність і далекобійність. Труди Г. вже в 1865 дозволили Обухівському заводу приступити до освоєння виробництва нових сталевих знарядь, що скріпляли; результатом цього з'явилася прийнята на озброєння російської армії система знарядь 1867. Особливо важливе значення теорія Р. придбала при проектуванні великокаліберної артилерії системи 1877.
Вивчав різні методи обробки металів, особливо обробку різанням. Автор курсів за технологією металів. Р. вивів 32 групи макросиметрії кристалів і дав спосіб зображення цих груп на сфері, вживаний і в даний час. За роботу «Виведення всіх кристалічних систем і їх підрозділів з одного принципу» Петербурзька АН(Академія наук) в 1868 присудила йому премію Ломоносова.
Соч.: Про опір стенів знарядь тиску порохових газів при пострілі, «Артилерійський журнал», 1858 № 3; Теорія знарядь, що скріпляють обручами, там же, 1861 № 12.
Літ.: Шухардін С. Ст, Аксель Вільгельмович Гадолін, в кн.: Люди російської науки, М., 1965; Ларман Е. До., А. Ст Гадолін, М., 1969.
