Віяло, оборало, відоме із старовини в країнах з жарким кліматом (Єгипет, Індія, Китай і ін.). Спочатку Ст служили листя пальм, лотосів і ін. Форми листя надалі набули Ст плетені (поширені в Полінезії, Індонезії, у народів Південної Америки, Африки і ін.), дерев'яні, металеві і В. з тканини або паперу, натягнутого на тверду раму. Останні особливо характерні для Японії і Китаю, де Ст було найважливішою приналежністю побуту, релігійних і придворних церемоній; пізніше там з'явилися доладні Ст (з окремих пластинок, які скріпляють в підстави штифтом, а у верхній частині сполучені стрічкою, тонкою тканиною, папером або пергаментом, викроєними дугоподібно і що дозволяють розкривати Ст до форми півкругу). Цей тип Ст був перенесений до Європи (де раніше переважали Ст тверді і з пір'я) і набув найбільшого поширення в 17—19 вв.(століття) у всіх європейських країнах. Поряд з простими Ст що уживалися в повсякденному побуті, створювалися нарядні, часто високохудожні Ст з коштовних матеріалів (слонової кісті, панцира черепахи, перламутру, дорогоцінних металів, страусиного пір'я, шовку, мережив і ін.), прикрашені якнайтоншим різьбленням, інкрустацією, емаллю, коштовними каменями, вишивкою, розписом. У створенні унікальних Ст брали участь відомі художники (наприклад, ф. Буше, А. Ватто, Н. Ланкре у Франції) і ювеліри. Матеріал і характер прикраси Ст мінялися в відповідності із зміною епох, стилів і моди.
Літ.: Тройніцкий С. Н., Каталог віял XVIII століття, П., 1923; Percival М. I., The fan book, L., 1920: The fan. Catalogue of an exhibition held in Copenhagen. 1957, under auspices of Societeten Haandarbejdets Fremme..., [Cph., 1957].
