Вішенський Іван (р. народження невідомий, містечко Суднова Вишня, нині Львівська область, — 20-і рр. 17 ст, Афон), український письменник-полеміст. У 70-х рр. 16 ст пішов на Афон, де прийняв чернецтво і почав літературну діяльність. Ст різко виступало проти релігійних домагань Ватикану, проти католицизму і Брестської унії 1596, відстоював інтереси трудового народу, затверджував рівність людей. Позитивний ідеал Ст бачив в аскетизмі. За життя опублікував лише одне послання в так званій книжечці «Острожськой» (1598). За зразком цієї «Книжечки» Ст склав свою «Книжку», куди увійшли 10 його соч.(вигадування) кінця 16 в.; останні 6 соч.(вигадування) написані в 1600—16 (всі опубліковано в 19 ст). Ст — майстер ораторсько-викривального стилю.
Соч.: Твори. [Вступ. ст., пiдгот. текстiв та прімiт. I. П. Єрьомiна]. До., 1959; Вигадування. Підгот. тексту, ст. і коммент. І. П. Ереміна, М. — Л., 1955.
Літ.: Icторiя yкpaïнськоï лiтературі у восьми томах, т. 1, До., 1967; Франко I., Iван Вішенський i його твори, Львiв, 1895; його ж, Іван Вішенський, його час і літературна діяльність, Соч., т. 9, М., 1959; Пiнчук С. П., Iван Вішенський. Лiтературній портрет, До., 1959; його ж, Iван Вішенський. Жіття i творчicть, До., 1958 (бібл., с. 147—49); Махновець Л., Сатира i гумор украïнськоï прозі XVI—XVIII ст., До., 1964; Украïнськi пісьменникі. Бio-бiблioграфiчній словник, т. 1, До., 1960.
