Віхерт (Wiechert) Ернст (18.5.1887, Форстхауз, — 24.8.1950, Ірікон, Швейцарія), німецький письменник. Його романи «Втеча» (1916), «Вовк мертвих» (1924), вірші, розповіді, есе написані з буржуазно-індивідуалістичних позицій. Стан Німеччини після 1-ої світової війни змальований в романах «Майорша» (1934), «Пастуша новела» (1935), «Ліси і люди» (1936), «Тобіас» (1938). За виступи проти гітлеризму Ст був в 1938 поміщений в концтабір Бухенвальд, де знаходився 2 місяці, після чого йому було заборонено друкуватися. З 1948 жив в Швейцарії. Опублікував книгу про Бухенвальде «Ліс мерців» (1946) і роман «Діти Ієроніма» (1945—47). Останні твори — мемуари «Годи і часи» (1948) і новела «Суддя» (1948).
Соч.: Sämtliche Werke, Bd 1—10, W., 1957; Rede an die deutsche Jugend, B., 1947.
Літ.: Фрадкин І., Література нової Німеччини, 2 видавництво, М., 1961; Bekenntnis zu Ernst Wiechert. Ein Gedenkbuch zum 60 Geburtstag des Dichters, Münch., 1947.
