Вітачек Євгеній Францевіч (29.4.1880, Ськленаржіце в Чехії, — 16.2.1946, Москва), радянський скрипковий майстер. За національністю чех. Заслуженого на майстра Республіки (1924), заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1932). Народився в сім'ї інструментального майстра. З 1895 жив в Києві, з 1898 в Москві. У 1918 став організатором першої Державної школи скрипкових майстрів, з 1919 охоронець і експерт Державної колекції музичних інструментів. У 1924—31 науковий співробітник Державного інституту музичної науки, завідувач дослідною лабораторією смичкових інструментів при Московській консерваторії (з 1930). Створив св. 400 інструментів (у тому числі власний тип скрипки, альта і віолончелі), що є видатними зразками смичкових інструментів, виробив свої принципи гармонійного налаштування дек.(грудень) У 1913 і 1926 на Всеросійських конкурсах інструменти Ст отримали вищі винагороди.
Життю і творчості Ст присвячений роман чеської письменниці М. Котяткової «Скрипковий майстер пішов на схід» (1954).
Літ.: Ямпольський І., Євгеній Францевіч Вітачек, «Радянська музика», 1946 № 2—3; Гнесин М., Е. Ф. Вітачек, «Хроніка радянської музики», 1946 № 5, с. 7—8.
