Віршевая література, письмова віршована література кінця 16—18 вв.(століття) на народній і книжковій українській мові, а також польській і латвійській мовах, що виникла у зв'язку з відродженням суспільно-політичного і культурного життя на Україні (див. Українська Радянська Соціалістична Республіка ).
Величезну Ст л. зазвичай ділять на декілька груп. Панегіричні вірши прославляли царів, гетьманів, князів, митрополитів і ін. Дидактично-моралізаторські вірши розвивали головним чином ідеї християнської моралі, інколи відображали народні погляди. З ними тісно пов'язані духовні вірши, що оспівують Христа, богородицю, святі. Популярністю користувалися ліричні вірши, основними темами яких були соціальна нерівність, нещасна любов, розлука. У історичних віршах знайшла віддзеркалення боротьба за соціальне і національне звільнення (оспівуються Богдан Хмельницький і інші вожді українського народу). Гумористичні вірши змальовували важке життя мандруючих дяків, шкільну науку, пародіювали церковні служби. Менше збереглися сатиричні вірши, в яких висміювалося духівництво, дворянство. В більшості своїй вірши анонімні, проте відомі і автори деяких з них (наприклад, Р. Д. Смотріцкий, До. Транквіліон-Ставровецкий, Л. Барановіч, Климентій Зіновьев, І. Некрашевіч і ін.). Віршована техніка Ст л. дуже всіляка: є вірши неравносложниє (вплив українських народні дум), силлабічеськие (найчастіше 13-складні), фігурні (у формі хреста, сокири, ромба). Поступово в них затверджується силлаботонічеськая система.
Тексти: Бiлецький О. I., Хрестоматiя давньої української лiтературі (Доба феодалiзму), До., 1952; Пicнi та романси українських поєтiв в двох томах. [Упорядкування, вступна стаття i прімiтки Р. А. Нудьги], т.1—2, До., 1956; Давнiй український гумор i сатира. [Упорядкування текстiв, вступна стаття i прімiтки Л. Є . Махновця], До., 1959.
Літ.: Перетц Ст Н., Історико-літературні дослідження і матеріали, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1900—02; Укpaїньськi пісьменникі. Бio-бiблioграфiчній словник, т. 1, До., 1960.
