Вільямс Петро Володимирович [17(30) .4.1902, Москва — 1.7.1947, там же], театральний художник, живописець, графік. Заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1944). Вчився в майстерні В. Н. Мешкова (з 1909) і у Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е (1919—24) в До. А. Коровіна, І. І. Машкова, Д. П. Штеренберга і ін. Член ОСТ (Суспільство художников-станковістов; 1925—30). Професор Московського інституту прикладного і декоративного мистецтва (1947). Спочатку займався станковим живописом (портрет Ст Е. Мейерхольда, 1925, «Акробатка» 1926, — обидва твори в Третьяковськой галереї), ілюстрував дитячі книги. З 1929 працював як театральний художник. У 1941—47 головний художник Великого театру. Для робіт 1-ої половини 30-х рр. характерне звернення до прийомів станкового живопису, використання декоративного панно-задника («Піквікський клуб» по Діккенсу, МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького), 1934). У подальші роки прагнув до створення ілюзорної сценічної картини.
Театральні роботи: «Вільгельм Телль» Россіні (1942; Державна премія СРСР 1943), «Іван Сусанін» Глінки (1939 і 1945), «Попелюшка» (1945; Державна премія СРСР, 1946) і «Ромео і Джульєта» (1946; Державна премія СРСР, 1947) Прокофьева — у Великому театрі; «Останні дні» («Пушкін») Булгакова (1943) — в МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) е. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: Сиркина Ф., Петро Володимирович Вільямс, М., 1953; Клюєва Т., Петро Володимирович Вільямс, М., 1956.
