Вілла
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вілла

Вілла (лат. villa — садиба, маєток, зменшувально від vicus — село, селище), тип заміського будинку з садом або парком. Перші Ст з'явилися в Італії в 3 ст до н.е.(наша ера); у 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера) вони вже зустрічалися по всьому Середземномор'ю. Найбільш поширеним типом Ст в цей період була villa rustica — архітектурний комплекс житлових і господарських споруд — центр сільського маєтку; зазвичай складалася з панської частини, де жили господар і його сім'я, і господарською (приміщення для рабів, хльови, комори і ін.). Всі споруди Ст групувалися довкола відкритого, пізніше замкнутого, двору. Існували також і приміські Ст — villa urbana, призначені для розваг і відпочинку. Житлові приміщення власника в 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера) відокремилися від господарських споруд, незрідка їх прикрашали мозаїками і розписом. Поряд з раннім типом будували крупні Ст (особливо в епоху імперії) оточені спеціально розбитим, зазвичай терасним, парком з павільйонами, скульптурою і фонтанами. Подібний тип Ст, заміського маєтки-резиденції знаті, отримав подальший розвиток в 15—17 вв.(століття) у Італії. У епоху Відродження ансамбль Ст в цілому набуває осьової композиції, головна будівля — казино — займає центральне положення. Велике значення надається архітектурному вирішенню підпірних стінок, терас і що зв'язують їх багатомаршевих сходів, які у поєднанні з штучними насадженнями зрітельно об'єднують в одне ціле будинок і парк з навколишнім пейзажем (вілли: папи Юлія III в Римі, 1550—55, архітектори Дж. Віньола, Би. Амманаті, Дж. Вазарі; Ротонда поблизу Віченци, 1551—67, архітектор Палладіо, закінчена в 1580—91, архітектор Ст Ськамоцци; Камбьязо поблизу Генуї, 1548, архітектор Р. Алесси). Природна стрункість, осяжність ансамблю Ст епохи Відродження змінює складна і примхлива композиція пишних барочних Ст, розрахована на просторові ефекти при послідовному сприйнятті окремих частин комплексу. Великий парк з павільйонами, статуями і каскадами утворює тепер штучний багатоплановий пейзаж, перспективу якого замикає казино (вілла Альдобрандіні у Фраськаті, 1598—1603, архітектори Дж. делла Порту і К. Мадерна, добудована До. Фонтаной).

  В 19 ст Ст називають комфортабельний приватний будинок з садом або парком в привілейованих районах міста або передмістя а також в курортній місцевості. У 20 ст Ст часто називають будь-який комфортабельний, ізольовано вартий заміського будинку для однієї сім'ї. Через індивідуальність замовлення і відсутності багато, умов, що зазвичай обмежують архітектора, будівництво заміських будинків в сучасній зарубіжній архітектурі носить частенько експериментальний характер; ведуться пошуки нових конструктивних і планувальних рішень, направлених на створення максимального комфорту і єдності з природою.

  Літ.: Загальна історія архітектури, т 2, М., 1948, т. 5, М., 1967; Masson G., Ville е palazzi d’italia, Mil., 1959; Le Corbusier, Vers une architecture, P.[s. а.]; Rupprecht B., Villa. Zur Geschichte eines Ideals, в сб.(збірка): Probleme der Kunstwissenschaft, Bd 2, Ст, 1966, S. 210-50.

  Ст І. Кузіщин, Ст М. Датунов.

Вілла папи Юлія III (вілла Джулія) в Римі. 1550—55. Архітектори Дж. Віньола, Би. Амманаті, Дж. Вазарі. Другий дворик.

Вілла Д'' Есте в Тіволі (Італія). 1550—72. Арх. П. Лігоріо. (Офорт Е. Дюперака, 16 ст)

Вілла д''Есте в Тіволі. 1550—72. Архітектор П. Лігоріо (каскад).

Вілла Барбаро-Вольпі в Мазері поблизу Тревізо. 1560—70. Архітектор Палладіо.

Казино (1613, архітектор Дж. Вазанцио) вілли Боргезе в Римі.

Німфей (1604, архітектор Дж. делла Порту) вілли Альдобрандіні у Фраськаті.

Вілла в Гарше (департамент О-де-сіна, Франція). 1927. Арх. Ле Корбюзье.

Вілла д''Есте в Тіволі. 1550—72. Архітектор П. Лігоріо (вигляд з боку терасного парку).

Вілла Містерій біля Помпей. 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера)