Віллафранкськоє перемир'я 1859, поміщене у Віллафранке (Villafranca, Північна Італія) 11 липня між Францією і Австрією за ініціативою першої, сепаратно від Сардінського королівства (Пьемонта) — союзника Франції по австро-італо-французькій війні 1859 . Сторони зобов'язалися сприяти створенню Італійської конфедерації під почесним головуванням папи римського; Австрія повинна була поступитися правами на Ломбардію Франції, а Франція — передати цю територію Пьемонту; Венеція залишалася під верховною владою Австрії; вигнані народними повстаннями 1859 правителі держав Центральної Італії повинні були повернутися на свої трони; папі пропонувалося провести в своїх областях необхідні реформи. Умови Ст п. порушували Пломбьерськоє угода 1858, по якому Венеція повинна була перейти до Пьемонту. Основні пункти Ст п. були закріплені в Цюріхських договорах 1859, проте австро-французька змова в частині, що стосується створення Італійської конфедерації, був зірваний революційними подіями 1859—60, що привели до утворення єдиної італійської держави (яке об'єднало всі території Апеннінського півострова, за винятком Риму).
