Військово-транспортна авіація, один з видів військової авіації, що входить до складу озброєних сил держави. Призначена для транспортування повітряних десантів, забезпечення маневру військ по повітрю, перевезення озброєння, боєприпасів, пального, продовольства і інших матеріальних засобів. У СРСР В.-т. а. як самостійний вигляд авіації організаційно оформилася в 1955 і увійшла до складу ВПС(військово-повітряні сили). Сучасна радянська В.-т. а. озброєна літаками Ан-12 і Ан-22. На озброєнні В.-т. а. армії США літаки C-130, С-141, C-133, С-124, С-7А. Військово-транспортні літаки здатні перевозити на значні відстані війська і важку бойову техніку, включаючи ракети, танки, самохідні артилерійські установки. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 радянських транспортних авіаційних полиць і ескадрильї для надання допомоги партизанському руху зробили близько 110 тис. літако-вильотів, у тому числі більше 13 тис. літако-вильотів з посадкою на майданчики в партизан. У сучасних умовах роль і місце В.-т. а. у системі озброєних сил безперервно підвищується.
