Військове виховання, в СРСР сукупність цілеспрямованих і систематичних дій на військовослужбовців і військові колективи з метою розвитку у них політичної свідомості, вірності військовому боргу, дисциплінованості, сміливості, психологічній стійкості, згуртованості і високій боєздатності підрозділі і частин. Ст ст пройнято духом радянського патріотизму, комуністичній ідейності.
Основи військового виховання армії соціалістичної держави закладені Ст І. Леніном. Він учив, що «у всякій війні перемога кінець кінцем обумовлюється станом духу тих мас, які на полі лайки проливають свою кров» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41, с. 121). Ленінські ідеї про військове виховання творчо розвинули М. Ст Фрунзе, М. І. Калінін, М. Н. Тухачевський, До. Е. Ворошилов, Р. Я. Маліновський і багато інших видні партійні, державні і військові діячі. Вміст В . ст визначено Програмою КПРС, військовою присягою і військовими статутами. Воно здійснюється командирами, політорганамі і комсомольськими організаціями. В процесі бойової і політичної підготовки на учбових заняттях, ученнях, бойовій стрілянині, а також в ході службової діяльності воїнів.
В арміях імперіалістичних держав Ст в має суть і агресивну спрямованість. Його основним політичним вмістом є антикомунізм. З цією метою здійснюється ідеологічна обробка особового складу, перекручуються факти, ретельно маскуються справжні цілі війни, розпалюються низовинні інстинкти, про що переконливо свідчить досвід прошедших воїн і агресивні дії імперіалістів в Кореї (1950—53), у В'єтнамі (з 1964) і ін.
Літ.: Ленін Ст І., Про війну, армію і військову науку, т. 1—2, М., 1957; Калінін М. І. Про комуністичне виховання і військовому боргу, М., 1967; Військова педагогіка, М., 1966, гл.(глав) 14; Базанов А. Р., Педагогіка, 2 видавництва, М., 1964, гл.(глав) 3.
