Війська зв'язку, спеціальні війська, призначені для забезпечення зв'язку і управління військами. У озброєних силах більшості країн Ст с. входять до складу всіх пологів військ. Радянські Ст с. складаються з частин, вузлів зв'язку, а також підрозділів постачання, ремонту і інших установ зв'язку.
В російській армії підрозділу зв'язку з'явилися в середині 19 ст, після винаходу електричного телеграфу. Перший військовий похідний телеграф застосовувався в Кримській війні 1853—56. Перші частини зв'язку іменувалися військово-похідними телеграфними парками, які в 1884 були введені в армійські корпуси, пізніше замість них були створені військово-телеграфні роти. У травні 1899 сформована перша в світі військова радіочастина — «Кронштадтський іскровий військовий телеграф». З 1900 радіозв'язок став поступово упроваджуватися в армію. У російсько-японську війну 1904—05 російських військ застосовували дротяний телеграф, радіотелеграф і телефон. Проте із-за техніко-економічної відсталості Росії в армії цих засобів було мало. На початок 1-ої світової війни 1914—18 в російській армії були підрозділи зв'язку у всіх піхотних, кавалерійських і артилерійських частинах і з'єднаннях. У жовтні 1919 по вказівці В. І. Леніна був призначений начальник зв'язку Червоної Армії і створено Управління зв'язку (перший начальник і одночасно комісар Управління зв'язку — А. М. Любовіч). У всіх об'єднаннях і з'єднаннях до бригад включно вводилася посада начальника зв'язку і створені управління, відділи (відділення) зв'язку. З того часу Ст с. отримали самостійність, як спеціальний рід військ. У листопаді 1919 створюється Вища електротехнічна школа, згодом перетворена у Військову електротехнічну академію зв'язку. До 1927 в основному закінчується технічне переозброєння Ст с. вітчизняними засобами, в 1929—31 формуються нові частини і підрозділи зв'язку в бронетанкових військах авіації, Військах ППО(протиповітряна оборона) і артилерії. В ході Великої Вітчизняної війни 1941—45 методів і способи організації зв'язку отримали подальший розвиток, були створені нові засоби зв'язку, у тому числі рухливі вузли зв'язку, ультракороткохвильові радіостанції, букводрукувальні апарати. За час війни близько 600 частин зв'язку нагороджено бойовими орденами, 290 зв'язківців удостоєно звання Героя Радянського Союзу. У післявоєнний період проведені корінні зміни в організаційній структурі Ст с., на озброєння поступила сучасна техніка зв'язку.
