Віденський університет, один із старих університетів Європи. Заснований в 1365 імператором Рудольфом IV, що бажав протиставити його Празькому університету і Краківському університету . У складі Ст в. спочатку було 4 традиційних факультету: вільних мистецтв, юридичний, медичний і богословський. У 16—17 вв.(століття) у Ст в. панували єзуїти. Деяке пожвавлення в науковій роботі університету спостерігається в період освіченого абсолютизму при Марії Терезії (правила в 1740—80). У 2-ій половині 19 ст починається розквіт Ст в. За період з 1848 по 1870 при університеті було засновано більшість існуючих і нині наукових інститутів і заснований ряд кафедр по спеціальних предметах. У 2-ій половині 19 ст філософський факультет стає центром ідеалістичних філософських течій — позитивізму і емпіріокритицизму. У 20 ст в Ст в. працює ряд видних представників буржуазної філософії; у 20-х рр. в Ст в. був організований Віденський кружок логічних позитивістів (Р. Карнап, М. Шлік, Ф. Франк і ін.). У університеті працювали економісти К. Менгер і Е. Бем-Баверк, санскритолог Р. Бюлер, найбільші славісти Ф. Міклошич, Ст Ягич, романіст В. Мейер-Любке і історик мистецтв М. Дворжак, геолог Е. Зюсс, кліматолог Ф. Хохштеттер, фізик Л. Больцман і ін. Особливою популярністю вже з 18 ст користувався медичний факультет: з 1902 до 1938 на цьому факультеті працював З. Фрейд .
В 1969/70 учбовому р. в Ст в. було 5 факультетів: католицької теології, протестантської теології, юридичних і політичних наук, філософії і природних наук, медичний. У 1969/70 учбовому р. в Ст в. виучувалося 19 тис. студентів; працювало понад 1000 викладачів. При університеті були астрономічна обсерваторія, ботанічний сад. Бібліотека (заснована 1365) налічувала (1969) понад 1,5 млн. тт.
