Вівьен Леонід Сергійович [17(29) .4.1887, Вороніж, — 1.8.1966, Ленінград], радянський актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (1954). Член КПРС з 1945. У 1910 закінчив Петербурзький політехнічний інститут. У тому ж році був прийнятий в Петербурзьке театральне училище; з 1911 став виступати в спектаклях Александрійського театру. З 1913 в трупі цього театру (нині Ленінградський академічний театр драми ним. А. С. Пушкіна). Акторські роботи Ст відрізняла гострота соціальних характеристик, чіткість зовнішнього малюнка. З 1924 почав режисерську діяльність (з 1937 головний режисер театру ним. Пушкина). Ст було активним пропагандистом радянської драматургії. Поставив спектаклі: «Вірінея» Сейфулліной і Правдухина (1926), «Російські люди» Симонова (1942), «Навала» Леонова (1943, грав роль Таланова-батька), «Північні зірки» Никітіна (1952), «Все залишається людям» Алешина (спільно з А. Н. Даусоном, 1959), «Друзі і роки» Дм. Зоріна (1961, спільно с В. Ст Еренбергом), «Журбіни» по роману Кочетова «Сім'я Журбіних» (1963, спільно з Даусоном). Серед постановок Ст російської класичної драматургії: «Смерть Пазухина» Салтикова-щедріна (1924), «Ревізор» Гоголя (1952), «На дні» Горького (1957, спільно з Еренбергом) і ін. Вів педагогічну роботу з 1913. У 1918 був організатором і потім керівником Школи театральної майстерності, перетвореної пізніше в Ленінградський театральний інститут (з 1940 професор, з 1957 очолював кафедру акторської майстерності). Державна премія СРСР (1951). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
