Вятічи, староруське плем'я, що жило в частині басейну р. Оки. Родоначальником Ст літопис вважає легендарного Вятко: «А Вятко седе з родом своїм по Оце, від нього ж прозвашася вятічи». Ст займалися землеробством і скотарством; до 10—11 вв.(століття) в Ст зберігалися патріархально-родових буд, в 11—14 вв.(століття) розвивалися феодальні стосунки. У 9—10 вв.(століття) Ст платили дань хазарам пізніше — київським князям, але до початку 12 ст Ст відстоювали свою політичну незалежність. У 11—12 вв.(століття) на землі Ст виникли ряд ремісничих міст — Москва, Колтеськ, Дедослав, Нерінськ і ін. У 2-ій половині 12 ст земля Ст була поділена між суздальськимі і чернігівськими князями. У 14 ст Ст в літописах більше не згадуються. Ранні кургани Ст, трупосожженія, що містять, відомі по верхній Оке і на верхньому Доні. Вони містять по декілька поховань родичів. Язичеський обряд поховання зберігався до 14 ст От 12—14 вв.(століття) дійшли багаточисельні невеликі кургани Ст з трупоположеніямі.
Літ.: Арциховський А. Ст, Кургани вятічей, М., 1930; Третяків П. Н., Східнослов'янські племена, 2 видавництва, М., 1953.
