Волін (справжнє прізвище Фрадкин) Борис Михайлович [1(13) .6.1886, Глибоке, нині Вітебської області, — 15.2.1957, Москва], радянський державний і партійний діяч, публіцист. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в сім'ї дрібного чиновника. У 1901 закінчив міське училище в Екатерінославе. У 1905 член Екатерінославського комітету РСДРП, в 1906—07 вів партійну роботу в Брянську і на Уралі, був редактором підпільної більшовицької газети «Уфімський робітник». Неодноразово піддавався арештам. У 1911 емігрував до Франції. Повернувся до Росії в 1913. Закінчив юридичний факультет Московського університету в 1917. У 1917 член Московського комітету РСДРП (б), в період Жовтневого озброєного повстання в Москві був деякий час головою Замоськворецкого ВРК. У 1918 один з редакторів «Правди». У 1918—21 голова губісполкомов в Орлові, Костромі, Харкові, секретар Брянського губкома РКП (б) заступник наркома внутрішніх справ УРСР. Працював в газетах в Ростові-на-Доні і в Москві. У 1925—26 заступник редактора газети «Вісті» ЦВК(Центральний виконавський комітет). У 1927—29 завідувач відділом друку НКИД. У 1931—35 член колегії Наркомпроса і начальник Головліту, одночасно директор інституту літератури інституту червоної професури і редактор журналу «Боротьба класів» (1931—36). У 1935 завідувач відділом шкіл ЦК ВКП (б). Був делегатом 8, 9, 16-го з'їздів партії. У 1936—38 перший заступник наркома освіти РРФСР, редактор «Історичного журналу» (1936—45). З 1945 науковий співробітник інституту Маркса — Енгельса — Леніна при ЦК ВКП (б). Професор (1939), автор робіт по історіко-партійніх і загальнополітичних питаннях. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Всенародна партизанська війна, М., 1942; Статистика і політика, 3 видавництва, М., 1952; Ленін в Поволжье. 1870—1893, 2 видавництва, М., 1956.
