Володимирів Василь Сергійович (р.9.1.1923, село Дягльово Ленінградської області), радянський математик, академік АН(Академія наук) СРСР (1970; член-кореспондент 1968). Закінчив Ленінградський університет (1948), з 1948 працює в Математичному інституті ним. В. А. Стеклова. Створив метод чисельної інтеграції рівняння перенесення по характеристиках (1956), встановив новий варіаційний принцип для одиншвидкісного рівняння перенесення і вивів найкращі граничні умови в методі сферичних гармонік для опуклих областей (1961). Ст належить доказ дисперсійних співвідношень в квантовій теорії поля для максимально можливих передач імпульсу (1959), він встановив так звану теорему про «з-опуклу оболонку» і застосував її до питань єдиності узагальнених вирішень рівнянь в свертках (1960). Ст дало рішення задачі лінійного сполучення голоморфних функцій багатьох комплексних змінних (1965), описало клас голоморфних функцій в трубчастих областях над гострими конусами з ненегативною уявною частиною (1969) і застосував це до побудови теорії багатовимірних лінійних пасивних систем (1970). Має роботи по геометричній теорії чисел, квадратурним формулам для функціональних інтегралів, методу Монте-Карло, плюрисубгармонічним функціям і ін. Державна премія СРСР (1953). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Математичні завдання одиншвидкісної теорії перенесення часток, М., 1961 («Тр. Математичного ін-т(інститут) а АН(Академія наук) СРСР», т. 61); Методи теорії функцій багатьох комплексних змінних, М., 1964; Рівняння математичної фізики, М., 1967.
