Вологдін Валентин Петрович [10(22) .3.1881, Кувінський завод, нині Пермської області, — 23.4.1953, Ленінград], радянський учений в області високочастотної техніки, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1942). Закінчив Петербурзький технологічний інститут (1907). З 1921 професор Ніжегородського університету. З 1923 директор Тресту заводів слабкого струму. З 1947 керував научно-ісследовательським інститутом по промисловому вживанню струмів високої частоти в Ленінграді. У 1918 Ст — один із засновників Ніжегородськой радіолабораторії, де були створені потужні машинні генератори високої частоти його системи. Ст сконструювало перші в світі високовольтні ртутні випрямлячі (у 1919 — з рідким катодом в скляного виконання, в 1930 — потужні випрямлячі в металевого виконання), дало теорію їх роботи і запропонувало схеми включення. У 1930 під керівництвом Ст розроблена технологія швидкісного паяння при нагріві струмами високої частоти, в 1935 — метод поверхневого гарту стали. У 1948 АН(Академія наук) СРСР присудила Ст першу золоту медаль ним. А. С. Попова. Державна премія СРСР (1943, 1952). Нагороджений орденом Леніна.
Соч.: Поверхневий індукційний гарт, М., 1947; Випрямлячі, 2 видавництва, Л. — М., 1936; Генератори високої частоти, Л. — М., 1935 (совм. з М. А. Спіциним).
Літ.: Головін Р. І., Піонер високочастотної техніки. Життя і діяльність Ст П. Вологдіна, М., 1970.
