Водопьянов Михайло Васильович [р. 6(18) .11.1899, с. Студенка, нині частина м. Липецька], радянський льотчик, один з перших Героїв Радянського Союзу (20.4.1934), генерал-майор авіації (1943). Член КПРС з 1934. Народився в сім'ї селянина. У лютому 1918 добровільно вступив в Червону Армію, служив шофером-мотористом, потім бортмеханіком і пілотом в авіації. Після Громадянської війни літав на літаках по трасах Москва — Іркутськ, Москва — Ленінград першим відкрив повітряну лінію на о. Сахалін. Закінчив військово-авіаційну школу льотчиків (1929). У березні — квітні 1934 брав участь в порятунку екіпажа криголама «Челюськин», за що був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У 1937 брав участь в повітряній експедиції на Північний полюс. Під час Великої Вітчизняної війни командував авіадивізією. З 1946 у відставці. Автор романа «Кирєєви» (1956), повістей, розповідей автобіографічної книги «Полярний льотчик» (1952) і книги «Валерій Чкалов» (1954). Нагороджений 4 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
