Вовчок Мазко
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вовчок Мазко

Вовчок Мазко (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Марія Олександрівна Вілінськая-Марковіч) [10(22) .12.1833, с. Екатеріновка, нині району Єльця Липецької області, — 28.7(10.8) .1907, поблизу м. Нальчика], українська і російська письменниця. Народилася в дворянській сім'ї. З 1851 по 1859 разом з мужом етнографом А. В. Марковічем жила на Україні. У 1857 опублікована в Петербурзі збірка розповідей «Народнi оповiдання Марка Вовчка» («Українські народні розповіді», русявий.(російський) пер.(переведення) під редакцією І. С. Тургенева, 1859). У 1859 Ст опублікувала «Розповіді з народного російського побуту». Пройняті співчуттям до українського і російського селянства, протестом проти кріпацтва, розповіді Ст були захоплено зустрінуті прогресивною громадськістю. Дружба з Т. Г. Шевченко допомогла Ст зміцнитися на революційно-демократичних позиціях. Антикріпосницька повість «Інстітутка» (1860) І. Франко відносив «до найбільш видатним перлинам нашої літератури».

загрузка...

  В 1859—67 Ст жила за кордоном (у Німеччині, Швейцарії, Італії і головним чином у Франції), зустрічалася з А. І. Герценом, Н. П. Огаревим, Н. А. Добролюбовим, була близька з польською і чеською політичною еміграцією, з багатьма діячами французької культури. За кордоном написані: повість українською мовою «Три долі» (1861), «Казка про дев'ять братів розбійниках і про десяту сестричку Галю» (1863), казка «Кармелюк» (1865), і російською мовою: повести «Тюлева баба» (1861), «Глухе містечко» (1862) і ін. Після повернення до Росії Ст зближувалася з Д. І. Пісаревим, співробітничала разом з Н. А. Некрасовим і М. Е. Салтиковим-Щедріним в журналі «Вітчизняні записки», де були опубліковані її романи і повести: «Жива душа» (1868), «Записки прічетника» (1869—70), «В глушині» (1875) і ін. У 1874 вийшла сатирична збірка «Казки і бувальщина». Ст малювала картини тяжкого положення народу, образи передових людей, що не мирилися з соціальною несправедливістю. З кінця 60-х рр. Ст переводила наукові і художні твори французьких, німецьких, англійських, данських і польських авторів. З глибоким співчуттям зустріла В. Революцию 1905—07. Її спадщину займає значне місце в українській і російській літературі.

  Соч.: Твори, т. 1—7. [Вступ. ст. О. Засенка], До., 1964—67; Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—7, Саратов 1896—99; Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1957.

  Літ.: Засенко О. Є. Мазко Вовчок. Жіття, творчicть, мicце в icторiϊ лiтературі, До., 1964; Брандіс Е., Мазко Вовчок, М., 1968 (бібл.).

  А. Е. Засенко.

М. Вовчок.