Владімірцов Борис Якович (20.7.1884, Калуга, нині Калузька область, — 17.8.1931, станція Сіверська Ленінградської області.), радянський монголознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1923). У 1909 закінчив факультет східних мов Петербурзького університету. З 1918 доцент, з 1921 професор Петербурзького університету (з 1924 Ленінградського університету). Брав участь в експедиціях по Монголії. Продовжуючи традиції російського класичного сходознавства, Ст вніс внесок у розвиток філології, етнографії і історії монгольських народів. В області лінгвістики найбільш важлива робота — «Порівняльна граматика монгольської письмової мови і халхаського прислівника. Введення і фонетика» (1929), в області філології і літературознавства — «Монгольська збірка розповідей з «Pañčatantra»» (1921), «Монголо-ойратський героїчний епос» (переведення, вступна ст. і примітки, 1923). Ст написав спеціальні історичні роботи: «Буддизм в Тибеті і Монголії» (1919), «Чингис-хан» (1922), «Суспільний устрій монголів. Монгольський кочовий феодалізм» (1934, опублікована посмертно). У цій останній роботі Ст повністю переходить на позиції історичного матеріалізму. У ній вперше в історіографії Сходу висунута проблема феодальних стосунків у кочових народів. Проаналізувавши обширний фактичний матеріал, Ст охарактеризувало монгольське суспільство з 12 ст як феодальне.
Ст — автор багатьох історико-філологічних і етнографічних статей. Йому належить велика заслуга в підготовці національних наукових кадрів для Бурятії, Калмикії, а також МНР(Монгольська Народна Республіка).
Літ.: Алексєєв Ст М., Пам'яті акад.(академік) Би. Я. Владімірцова, «Вісник АН(Академія наук) СРСР», 1931 № 8; Ольденбург С. Ф., Би. Я. Владімірцов, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Відділення суспільних наук», 1932 № 8; Шастіна Н. П., Би. Я. Владімірцов, в кн.: Філологія і історія монгольських народів, М., 1958 (бібл.); Рум'янців Р. Н., Труди Б. Я. Владімірцова по історії монголів, там же.
