Владігеров Панчо (р. 13.3.1899, Цюріх), болгарський композитор, піаніст, диригент і педагог, народний артист НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1949). У 1912—21 вчився композиції в П. Юона (учня С. І. Танєєва), грі на фортепіано — в Л. Крейцера в Берліні, де потім працював в Німецькому театрі М. Рейнхардта як композитор і диригент (1921—32). З 1932 професор Державної музичної академії в Софії (серед учнів — До. Ілієв, П. Хаджієв, А. Райчев і ін.).
В своїй яскраво емоційній творчості Ст спирається на народне пісенне і танцювальне мистецтво, поєднуючи фольклорну основу з сучасною європейською композиторською технікою; твори Ст відрізняються блискучою оркестровкою (рапсодії — «Вардар», 1922, «Болгарська»; «Болгарська сюїта» для оркестру, «7 болгарських танців» і ін.). У СРСР гастролював в 1945. Дімітровськая премія (1950, 1953).
Основні соч.(вигадування): опера «Цар Калоян» (1936); балет «Легенда про озеро» (1946, постановка 1962); 2 симфонії, Героїчна увертюра «9 вересня» (1949), симфонічні поеми; концерти — 5 для фортепіано, 1 для скрипки. Камерні соч.(вигадування), багато фортепіанних творів, пісні, обробки народних пісень і ін.
Літ.: Павлов Е., Панчо Владігеров, пер.(переведення) з болг.(болгарський), М., 1964.
