Вирішуюча сила телескопа, величина, що характеризує здатність телескопа давати роздільні зображення двох близьких на небесній сфері зірок. Р. с. т. є величиною, зворотною гранично малій кутовій відстані між двома зірками, помітними в телескоп порізно. Теоретичний Р. с. т. обумовлена лише дифракцією світла на краю об'єктиву: для випромінювання з довжиною хвилі l мм телескоп з об'єктивом діаметром D мм забезпечує дозвіл двох зірок рівного блиску з відстанню e d = 251 600 l ID (кутових секунд). Для видимої області спектру l = 0,000555 мм і e d = кутових секунд. Вона може бути досягнута лише в космосі при використанні першокласних телескопів. У наземних телескопах фактичний Р. с. т. із-за залишкової аберації (див. Аберація оптичних систем ) об'єктиву, помилок його виготовлення, температурних і вагових деформацій і головним чином із-за атмосферних перешкод рідко буває краще чим 1’’. Більш повно Р. с. т. характеризується частотно-контрастною характеристикою і пов'язаною з нею апаратною функцією .
