Вивідна куниця, в Росії 15—17 вв.(століття) весільне мито, що стягувалося з нареченої (з лиця, що видавало се заміж) в разі браку з людиною з іншої волості або князівства, коли жінка переходила («виводилася») до мужа («за волость», «в місто», «за рубіж»). У черносошних волостях Ст до. збиралася на користь державної адміністрації, в приватних володіннях — на користь феодала. Пізніше за Ст до. називалася «виводом», його розмір визначався угодою сторін (скасований для казенних селянок в 1775, для приватновласницьких — після реформи 1861).
