Веселий Артем (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Микола Іванович Кочкуров) [17(29) .9.1899—2.12.1939], російський радянський письменник. Член Комуністичної партії з березня 1917. Народився в Самаре (нині Куйбишев) в сім'ї вантажника. З 14 років працював по найму. Учасник Жовтневої революції і Громадянської війни; у 1919 добровольцем пішов на Деникінський фронт. Був матросом Чорноморського флоту (1922), чекістом. Входив до літературної групи «Перевал», потім вступив в РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників) (1929). Автор п'єс «розрив-трава» (1919), «Ми» (1921), повістей «Реки вогненні» (1924), «Країна рідна» (1926), розповідей «Дике серце» (1925) і ін. Основний твір Ст — роман «Росія, кров'ю умита» (1924, повністю опублікований 1932) — присвячено головній темі його творчості — Росії, розбудженою революцією і бурями Громадянської війни, зростанню революційної свідомості селян і солдатів (переважно на Кубані і в Поволжье). Малюючи рух народних мас як могутній стихійний процес, Ст не розгледіло в нім організовану революційну силу, індивідуальні людські характери. Останній твір — історичний роман «Гуляй, Волга!» (1932) — про похід Ермака до Сибіру. Соковитість і колоритність мови, прийоми оповіді зближують прозу Ст з говором селян і солдатів епохи революції.
Соч.: Ізбр. твори. [Вступ. ст. М. Чарного], М., 1958.
Літ.: Артем Веселий. [Збірка критичних статей], М., 1931; Лібедінський Ю., Гімн про битву народної, «Новий світ», 1957 № 10; Макаров А., Розмова по приводу..., у кн. тієї ж назви, М., 1959: Чарний М., Артем Веселий, М., 1960; Російські радянські письменники-прозаїки, Біобібліографічний покажчик, т. 1, Л., 1959.
