Верхарн (Verhaeren) Еміль (21.5.1855, Сент-Аман, поблизу Антверпена, — 27.11.1916, Руан), бельгійський поет, драматург і критик. Писав французькою мовою. Закінчив юридичний факультет в р. Лувенс, був адвокатом. У 1883 вийшла перша книга віршів Ст «Фламандки», присвячена сільській Фландрії. У життєстверджуюче звучання книги вплітається мотив тривоги художника-гуманіста, що бачив потворність людських відносин і на сільському світі. У збірці «Ченці» (1886) створені стилізовані образи середньовічних ченців. До 1887—90 відноситься період духовної кризи Ст В збірках «Вечора» (1887), «Крахи» (1888), «Чорні факели» (1890), близьких до декадентської поезії, відбито трагічне сприйняття життя. У збірці «Поля в маренню» (1893) Ст відображував соціальні процеси, прагнучи осмислити поглинання капіталістичним містом патріархального села. У збірці «міста-спрути» (1895) образ міста дан як осереддя соціальних контрастів. Ст оспівало народне повстання і революційний гнів як творчу силу. П'єса «Зірки» (1898, російське переведення 1907) — найбільш яскравий твір В.-драматурга, що виражає мрію про братерство трудящих всіх країн, про соціальну революцію.
В збірках «Ліки життя» (1899), «Буйні сили» (1902), «Багатообразне сяяння» (1906), «Державні ритми» (1910) Ст прагнув втілити у вірші все різноманіття людської творчої діяльності, оспівував творчість, любов, дерзання. Під час 1-ої світової війни Ст писало патріотичні вірші з елементами націоналізму (збірка «Яскраво-червоні крила війни», 1916).
Ст — автор критичних робіт про великих художників (про Х. Рембрандті, 1904; П. Рубенсе, 1910) і письменників (В. Шекспірові, Же. Расине, Ст Гюго), про французьких і бельгійських символістів. У Росії збірки віршів Ст виходили з 1906 («Вірші про сучасність») в переведенні А. А. Блоку, Ст Я. Брюсова, М. А. Волошина, Г. А. Шенгелі і ін.
Соч.: Ceuvres, t. 1—11, P., 1912—33: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Драми і проза, М., 1936; Вибране. Вступ. ст. Н. Рикової, М., 195.).
Літ.: Луначарський А. Ст, Про театр і драматургію, т. 1, М., 1958, с. 227—28, 765; Centenaire de Verhaeren, Brux., 1955; Emile Verhaeren. Poete et prophéte du monde moderne, «Rencontres» (La Louviére), 1966 № 4 (спец. №); Culot J.-M., Bibliographie de E. Verhaeren, Brux., 1954.
