Вертолітний спорт. Включає комплекс вправ по точності пілотування на малій висоті в обмежений час і вертолетовожденіє. У СРСР введений в Єдину спортивну класифікацію з серпня 1958.
Ст с. очолюють: Федерація вертолітного спорту СРСР, республіканські і обласні комітети ДОСААФ, а в Озброєних Силах — авіаційно-спортивний комітет. Перше всесоюзне змагання на вертольотах Мі-1 відбулося в 1958 в Калузі.
Достігнувшим певного рівня майстерності привласнюється звання льотчика-спортсмена 1-го, 2-го або 3-го розряду, а льотчикам-спортсменам 1-го розряду, що набрали певну кількість балів, — звання майстра спорту СРСР. У 1970 було 348 майстрів спорту СРСР по Ст с., якими встановлено 82 всесоюзні рекорду, з них 75 — світові. Радянським спортсменам належать всі чоловічі рекорди, встановлені до цього часу на середніх і важких вертольотах за швидкостями на дистанціях від 100 до 2000 км., всі рекорди за швидкістю і дальності польоту з комерційним вантажем від 1 до 25 т, а також всі жіночі світові рекорди. У 1969 встановлений рекорд по максимально піднятому вантажу (40204,5 кг ) на висоту 2255 м. Найбільш відомі радянські рекордсмени: Р. Алферов, Д. Ефремов, І. Копец.
Ст с. в капіталістичних державах (США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Данія і ін.) розвивається на базі національних аероклубів і окремих підприємницьких фірм. Основний напрям — підготовка рекордних польотів і реклама.
