Вертов Дзіга (сьогодення ім'я і прізвище — Денис Аркадійович Кауфман) [21.12.1895 (2.1.1896), Белосток, — 12.2.1954, Москва], радянський кінорежисер-документаліст. Один із засновників світового і радянського документального кіно. У перші роки Радянської влади працював у відділі кінохроніки Московського кінокомітету. Керував роботою операторів-хронікерів, на матеріалі Громадянської війни створив фільми: «Річниця революції» (1919), «Агітпоїзд ВЦИК» (1921), «Історія громадянської війни» (1922). Засновник тематичного документального кіножурналу «Кіноправда» (1922—25), в якому новаторськи розробляв принципи хронікальної зйомки, вперше застосував в документальному кіно прийоми монтажного зіставлення. Кращим досягненням «Кіноправди» був випуск «Ленінської кіноправди» (№ 21).
Ст виступило з рядом теоретичних статей і маніфестів, в яких дав теоретичне обгрунтування методу «Кіноока».
Основна заслуга Ст полягає в новаторській розробці ним основ документального кіно як образної кінопублицистики. У фільмі «Крокуй, Рада!» (1926) за допомогою монтажних зіставлень Ст створює документальний образ Москви, що відроджується після розрухи і голоду, в «Шостій частині світу» (1926) даний поетичний образ Радянської Батьківщини. У «Ентузіазмі» («Симфонія Донбасу»), першому звуковому фільмі Ст (1930), тема соціалістичного будівництва розроблена зоровими і звуковими засобами. Фільм Ст «Три пісні про Леніне» (1934) — кращий твір радянської образної кінопублицистики.
Творчу і теоретичну спадщину Ст надав великий вплив на розвиток радянського і зарубіжного документального кіно. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.
Соч.: Статті, щоденники, задуми, М., 1966.
Літ.: Абрамов Н. П., Дзіга Вертов, М. 1962 (див. бібл. і фільмографію).
