Венюков Михайло Іванович [23.6(5.7) .1832, с. Никітінськоє Рязанської губернії, — 4.7(17.7) .1901, Париж], російський географ, мандрівник і етнограф, генерал-майор. Закінчив Академію Генштабу (1856). Подорожував по Далекому Сходу (1857—59), Тянь-шаню, Паміру і Семіречью (1859—60), Кавказу (1861—63). Досліджував р. Амур, дав науковий опис озера Іссик-Куль і верхів'їв р. Чу, склав географічний і етнографічний опис Північно-західного Кавказу. У 1868 зробив подорож навколо світу. Подорожував також по Японії і Китаю (1869—71), Туреччині (1874). У 1877 емігрував з Росії. У 1880—1900 зробив поїздки з науковими цілями до Індокитая, Північної Африки, Південної і Центральної Америки і ін. Ст автор підручника по фізичній географії. Його ім'ям названі перевал в горах Сихоте-Алінь і мис на Курильських островах.
Соч.: фізична географія, кн. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1865; Подорожі по околицях Російської Азії і записки про них, СП(Збори постанов) Би, 1868; Огляд Японського архіпелагу в сучасному його стані, ст 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1871; Нариси сучасного Китаю, СП(Збори постанов) Би. 1874; Нарис політичної етнографії країн, лежачих між Росією і Індією, СП(Збори постанов) Би, 1878; Історичні нариси Росії з часу Кримської війни до укладення Берлінського договору. 1855—1878, т. 1—4, Лейпціг — Прага, 1878—80; Із спогадів М. І. Венюкова, кн. 1—3, Амстердам, 1895—1901; Подорожі по Приамур'ю, Китаю і Японії, Хабаровськ, 1970.
