Веліко-Тирново (Велике Т'рново) (до 1965 — Тирново), місто в Болгарії, живописно розташований амфітеатром по схилах Тирновськой піднесеності і крутим берегам що прорізає її звивистим р. Янтра. Адміністративний центр Велікотирновського округа. 42,3 тис. жителів (1968). Транспортний вузол. Текстильна, радіотехнічна, моторобудівна, деревообробна, пивоварна, шкіряна і ін. галузі промисловості. Педагогічний інститут. Театр. Музеї. Історичні і архітектурні пам'ятники. Центр туризму.
Точна дата заснування невідома. У місті і його околицях знайдені археологічні пам'ятники пізнього палеоліту, неоліту і енеоліта, сліди візантійської фортеці 5—6 вв.(століття) і слов'янських поселень. В період візантійського панування (11—12 вв.(століття)) — вже значне місто. Спочатку називався Тирновград, пізніше — Тирново. Вперше згадується близько 1185 як центр повстання болгар проти візантійського панування. У 1187—1393 столиця Другого Болгарського царства і резиденція болгарського архієпископа (з 1235 — патріарха). Багатий торгівельний і культурний центр.(центральний) У 13—14 вв.(століття) у В.-Т. і його околицях виникли ряд літературних шкіл. 17 липня 1393 був захоплений і спустошений турками. З 16 ст розвивається як центр ремісничого виробництва. У 1598 і 1686, під назвою Тирново, — центр антитурецьких повстань. У подальший час також грав важливу роль в національно-визвольній боротьбі болгарського народу. У 1767 була скасована тирновськая патріархія. У 19 ст у В.-Т. склалося значне мануфактурне виробництво. У 1869 В. Льовським у В.-Т. був заснований революційний комітет; під час підготовки Квітневого повстання 1876 В.-Т. — центр 1-го революційного округу. 25 червня (7 липня) 1877 в ході російсько-турецької війни 1877—78 був звільнений російськими військами. У лютому — квітні 1879 тут працювали Засновницькі збори, що прийняли Тирновськую конституцію 1879 . У 1890—94 В.-Т. став центром соціалістичного руху в Болгарії. У 1891 у В.-Т. відбулася перша конференція болгарських соціалістів; у 1893 і 1902 тут проходілі з'їзди Болгарської робочої соціал-демократичної партії. 22 вересня (5 жовтня) 1908 у В.-Т. була проголошена незалежність Болгарії. Населення міста активно брало участь в антифашистській боротьбі болгарського народу.
На горбі «Царевец» — руїни: кам'яного палацу 12—14 вв.(століття) (що мав терасну композицію, парадні зали з мозаїками і розписами), фортеці з баштами, крестово-купольной церкви. На горбі «Трапезіца» розкопками відкриті залишки кам'яних зміцнень і 17 церков (12—14 вв.(століття)) із слідами розписів і мозаїк, з керамічними деталями. Інші пам'ятники: церкви Димитрія (1185, пізніше перебудовувалася), Сорока мучеників (1230), Петра і Павла (14 ст) — все з розписами; споруди Н. Фічева — заїжджий двір Хаджі Ніколи (1858—62), церква Костянтина і Олени (1872—74), Конак (нині будівля міської Народної ради; 1872). Багато житлових будинків періоду Болгарського відродження. Стара частина В.-Т. з 1955 — музей-заповідник.
Літ.: Ангелів Н., Средновековніят град Т'рново според ізворіте від XII — XIV ст і досегашніте археологічний разкопки, «Вісті на Окр'жнія музей — Ст Т'рново», кн. 2, 1964; Мнятев До., Царевград і Т'рнов, «Археологія», 1964, кн. 3; Николова Я., Драга нова Т., Нурков X., Велике Т'рново, Софія, 1965; Богданов І., Веліко-Тирново, Софія, 1967.
