Великий князь, в Київській Русі і в період феодальної роздробленості титул, що належав главі всіх князів (з 10 ст Ст до. київський, з 13 ст Ст до. володимирський), а з 12—14 вв.(століття) — також володарям найбільших князівств, що включали васальні питомі князівства (Ст до. московські, тверськие, ярославські, рязанські, смоленські, ніжегородськие і пр.). Після створення Російської централізованої держави (кінець 15 — почало 16 вв.(століття)) належав лише Ст до. московським; з 1547 увійшов до царського, а з 1721 в імператорський титули. У Російській імперії Ст до. іменувалися члени імператорської сім'ї. Титул Ст до. носили також в 14—16 вв.(століття) феодальні володарі Литви; з 1569 титул Ст до. литовського увійшов до польського королівського титулу.
