Ввічливість міжнародна (лат. comitas gentium), сукупність правил поведінки держав, що беруть участь в міжнародному спілкуванні (наприклад, звільнення дипломатичного агента і його особистого багажу від митного огляду і сплати митних зборів, якщо немає угоди про це). Надання якою-небудь державою дипломатичному агентові великих привілеїв і імунітету, чим це необхідно для його безперешкодного проїзду через дане держава, також є вираженням Ст м. Застосовуються на початках взаємності або за бажанням тієї або іншої держави. Правила Ст м. не є юридично обов'язковими, що їх відрізняє від норм міжнародного права. В той же час недотримання їх часто розглядається як акт недружелюбності, хоча і не спричиняє за собою міжнародно-правової відповідальності і не може служити підставою для реторсій або пред'явлення яких-небудь претензій. Історично Ст м. з'явилася основою виникнення норм міжнародного права. В давнину і навіть в середні віки надання дипломатичних привілеїв і імунітету було вираженням Ст м., в 17—18 вв.(століття) правила церемоніалу дипломатичних представників були важливою частиною міжнародного права (в даний час ці правила — істотний елемент Ст м.). Правила Ст м. застосовувалися і в області міжнародних цивільних відносин: у 17—18 вв.(століття) юристи низки країн (наприклад, голландські юристи 17 ст) вважали, що вживання іноземного закону засноване на Ст м.
Відмінність між правилами Ст м. і нормами міжнародного права на практиці далеко не завжди дотримується. Так, в англо-американській судовій практиці поняття Ст м. використовується в сенсі «спілкування народів», «взаємної ввічливості» і «доброї волі». Англійські і американські суди часто посилаються на «міжнародну ввічливість» (comity) у тих випадках, до яких правильніше було б застосувати термін «міжнародне право», наприклад в судових рішеннях говориться, що судовий імунітет глави держави і дипломатів витікає з comity.
