Вауні Сурен (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Сурен Вагановіч Хачикян) (р. 27.12. 1910, с. Пашалу, нині селище Азізбеков Вірменської РСР), вірменський радянський поет, публіцист, перекладач. Заслуженого на діяча культури Вірменської РСР. Народився в сім'ї вчителя. Почав друкуватися в 1926. Перша збірка — «Дві пісні» (1930), другі, — «Бойові пісні» (1938). «Балада про партизана, його дружину і коня» (1933), «Балада про синьоокого хлопчика і сонце» (1933) присвячені Громадянській війні; у віршах «Гімн про солдатські чоботи» (1943), «Волга», «Радянська Вірменія» (1943), в збірці «На захід» (1943) змальовані героїчні будні, думи і сподівання радянських людей в роки Великої Вітчизняної війни. Автор віршів: «Білий дім» (1948), «Севан» (1949) і ін. Переклав вірменською мовою «Слово об полицю Ігореве», а також «фонтан Бахчисараю» А. С. Пушкіна, «Декамерон» Дж. Боккаччо. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Соч.: У русявий.(російський) пер.(переведення): Книга пісень, Ер., 1952.
Літ.: Історія вірменської радянської літератури, М., 1966.
