Васильченко (псевдонім; справжнє прізвище Панасенко) Степан Васильович [27.12.1878(8.1.1879), містечко Ічня на Чернігівщині, — 11.8.1932, Київ], український радянський письменник і педагог. Народився в селянській сім'ї. Після закінчення вчительської семінарії (1898) працював вчителем на Київщині і Полтаві. У новелах «Вова» (1910), «Над Росью», «Божественна Галя» і ін. протестував проти переслідувань царизмом народних вчителів, писав про їх жебрацькому існуванні. По звинуваченню в революційній діяльності був арештований, поміщений у в'язницю. У 1908 повернувся в Ічню, де написав свої кращі твори: «Мужицька арифметика» (1911), «У панів», «На хуторі» (1915) і ін., пройняті демократизмом, реалістично змальовують життя трудящих. У 1911 вийшла перша збірка розповідей «Ескізи». З 1914 і до Лютневої революції 1917 Ст був на фронті як командир саперної роти (новели цього періоду: «Чорні макі» «Отруйна квітка» і ін.). У багатьох дореволюційних творах показав творчі сили трудового народу, його революційне пробудження. Жовтневу революцію Ст зустрів захоплено. У розповідях «Пріблуда» (1925), «Авіаційний кружок» (1925), «Олов'яний перстень» (1927) Ст з властивою йому ліричною підведеною оспівав «красу нового дня», створив привабливі образи молодих будівельників соціалістичного світу. Цикл «Осінніх новел» присвячений революційним подіям 1905. Багато років Ст працювало над романом про життєву і творчу дорогу Т. Р. Шевченка, завершивши лише 1-у частину «В бур'янах» (видана 1938, посмертно). Написав п'єси «На першій гулянці» (1911), «Кармелюк» (1927), «Проходят дні» (опублікована 1939), кіносценарії; перекладав українською мовою вигадування Н. Ст Гоголя, Н. С. Леськова, Ст Р. Короленко, А. С. Серафимовича.
Соч.: Твори, т. 1—4. До., 1959—1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М. 1956.
Літ.: Грудніцька М., Курашова Ст, Степан Васильченко. Статтi та матерiaлі, До., 1950; Костюченко Ст, Степан Васильченко, 2 вигляд.. До., 1965.
