Василько (справжнє прізвище Міляєв) Василь Степанович [р. 26.3(7.4) .1893, с. Бурти, нині Черкаської області], український радянський режисер, актор, народний артист СРСР (1944). У 1912 вперше виступив на сцені професійного театру. Надалі в різні роки працював в Києві в трупі Н. До. Садовського, в «Молодому театрі» і театрі «Березіль», в театрах Харкова, Черновіц і ін. міст України. У 1920 почав режисерську діяльність. З 1926 (з перервами) працював в Українському драматичному театрі ним. Жовтневій революції (Одеса), з 1948 — головний режисер. Ролі: Шпак і Шельменко («Шельменко-денщик» Квітки-Основьяненко), Городничий («Ревізор» Гоголя), Глоба («Російські люди» Симонова), Бублик («Платон Кречет» Корнейчука) і ін. Постановки — «Республіка на колесах» Мамонтова (1927), «Диктатура» Мікитенко (1929), «Ревізор» Гоголя (1934), «Макбет» Шекспіра (1938), «Богдан Хмельницький» Корнейчука (1939), «Наймичка» Карпенко-Карого (1955), «В неділю рано зілля збирала» Кобилянськой (1956) і ін. Ст — театральний педагог, організатор ряду театральних студій, ініціатор створення театрального музею в Києві (1924). У 1956 залишив театральну діяльність. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Ф. Ст Льовіцький, До., 1958; Мікола Садовський та його театр.(театральний) До., 1962; Фрагменті режісурі, До., 1967.
