Васильев Василь Павлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Васильев Василь Павлович

Васильев Василь Павлович [20.2(4.3) .1818, Н. Новгород, — 27.4(10.5) .1900, Петербург], російський китаєзнавець, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1886; член-кореспондент 1866). У 1837 закінчив відділення східних мов історико-філологічного факультету Казанського університету. У 1840 був прикомандирований до російської духовної місії в Пекіні, де вивчав санскрит, китайську, монгольську, Тибет і маньчжурський мови. З 1851 професор Казанського, з 1855 — Петербурзького університетів. Ст — учений широкого профілю, йому належать дослідження в різних областях китаєзнавства (історія, релігія, географія, мова і література Китаю). Найважливіші праці: «Буддизм, його догмати, історія і література» (ч. 1 і 3, 1857—69) — книга, що склала епоху у вивченні буддизму, перекладена німецьку і французьку мовами; «Історія і старовини східної частини Середньої Азії від Х до XIII століття» (1857); «Релігія Сходу: конфуціанство, буддизм і даосизм» (1873); «Аналіз китайських ієрогліфів» (ч. 1—2, 1866—84), в якому Ст дав нарис фонетики, морфології і писемності Китаю; «Нарис історії китайської літератури» (1880) і «Графічна система китайських ієрогліфів. Досвід першого китайсько-російського словника» (1867).

  Літ.: Російський китаєзнавець акад.(академік) В. П. Васильев (1818—1900), в кн.: Нариси по історії російського сходознавства, сб.(збірка) 2, М., 1956.

Ст П. Васильев.