Варшавський університет
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Варшавський університет

Варшавський університет, найбільший учбовий і науковий центр Польщі. Заснований в 1816 по указу російського царя Олександра I у Варшаві як Александровський університет (статут затверджений в 1818). До складу університету входили факультети: юридичний, медичний, витончених мистецтв, природно-математичний і теологічний. Після придушення польського листопадового повстання 1830—31 університет було закрито (1831). У 1862 відновив свою діяльність під назвою «Головної школи», яка зіграла велику роль в розвитку польської культури і науки. Її вихованцями були письменники Р. Сенкевич, Би. Прус, мовознавець Бодуен де Куртене, історик математики С. Дікштейн і ін. У 1869 школа була ліквідована і замість неї заснований університет з викладанням російською мовою. Під час німецької окупації 1915—18 цей університет формально був німецьким університетом; з 1917 став польським університетом. У 1918—39 в нім викладали відомі математики, творці варшавської математичної школи професора Ст Серпіньський, З. Янішевський, С. Мазуркевіч, філософ Т. Котарбіньський (багатолітній президент Польської академії наук), соціолог і громадський діяч, один з перших пропагандистів марксизму в Польщі Л. Кржівіцкий. В період фашистської окупації Польщі (1939—45) Ст в. був закритий. Проте в тяжких умовах підпілля 300 викладачів університету в таємних групах продовжували виучувати близько 4 тис. студентів. Після звільнення країни (1945) університет відновив свою діяльність.

  В 1969/70 учбовому р. у складі Ст в. було 11 факультетів: юридичний, історичний, 2 філологічних, соціальних наук, психології і педагогіки, хімічний, геологічний, біологічний, фізичний, математичний. У університеті виучувалося близько 21 тис. студентів, працювало понад 1300 викладачів. Бібліотека університету (заснована 1817) налічувала (1970) понад 1,6 млн. тт.

  Е. С. Рубенчик.