Варейкис Іосиф Михайлович [6(18) .10.1894—1939], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1913. Народився в Повінкшня Ковенськой губернії, в литовській робочій сім'ї. Закінчив ремісниче училище. Вів партійну роботу в містах Московської губернії. Після Лютневої революції 1917 заступник голови Подільської ради. На початку 1918 секретар Харківського обласного комітету РКП (б). З червня 1918 по серпень 1920 голова Симбірського губкома РКП (б). Під час чехословацького заколоту в 1918 керував обороною Симбірська; брав участь в ліквідації антирадянського заколоту, піднятого лівим есером Муравьевим. У 1921—23 член бюро ЦК і Бакинського комітету КП Азербайджану, член Закавказького краєвого комітету РКП (б), заступник голови Бакинської ради. З 1923 секретар Київського губкома РКП (б), секретар Середньоазіатського бюро ЦК ВКП (б), завідувач Відділом друку ЦК ВКП (б) секретар Саратовського губкома. У 1928—34 секретар обкому ВКП (б) Центральночорноземної області, потім секретар Воронежського обкому ВКП (б), секретар Сталінградського крайкома ВКП (б), секретар Далекосхідного крайкома ВКП (б). Делегат 8—10-го, 13—17-го з'їздів партії. На 12-м-коді партійному з'їзді був вибраний кандидатом в члени ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП (б), на 13—15-м-коді — кандидат в члени ЦК ВКП (б), на 16-м-коді і 17-м-коді — член ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Ст — автор політичних статей і брошур. Нагороджений орденом Леніна (1935).
