Валк Сигизмунд Натановіч [р. 1(13) .12.1887, Вільнюс], радянський історик, археограф, доктор історичних наук (1936), професор (1946). У 1913 закінчив Петербурзький університет; з 1918 працював в Історико-революційному архіві. Ст — один із засновників радянського джерелознавства і археографії. З 1921 викладав в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) і з 1932 працював в Ленінградському відділенні інституту історії АН(Академія наук) СРСР. Опублікував (головним чином в журналі «Червоний архів») багато коштовних документів по історії суспільного і революційного руху і внутрішньої політики Росії 19 — початку 20 вв.(століття) За участю Ст опубліковані збірки «Грамоти Великого Новгорода і Пскова» (1949), «Відміна кріпака права» (1950), «М-код. М. Сперанський. Проекти і записки» (1961), нове видання «Історії Росії» В. Н. Татіщева в 7 тт. (у 1962—66 вийшли 1—6-й тт.). Ст розробив «Проект правил видання праць Ст І. Леніна» (1926), видав «Документи 25 жовтня 1917» (1958), роботи: «Радянська археографія» (1948), «Російська правда у виданнях і вивченнях XVIII — почала XIX вв.(століття)», у книзі: «Археографічний щорічник за 1958 р.» (1960); при його участі складені «Правила видання історичних документів» (1955); Ст — редактор збірки «Революційне народництво 70-х рр. XIX ст », т. 1—2 (1964—65). Він брав участь в підготовці до друку збірки «Декрети Радянській владі», т. 1—4 (1957—68). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
