Вайда (Vajda) Янош (8.5.1827, Будапешт, — 17.1.1897, там же), угорський поет. Народився в сім'ї лісника. Брав участь в суспільно-літературному русі «Березнева молодь», очолюваному Ш. Петефі; офіцер угорської республіканської армії в Революцію 1848. Після її поразки розжалуваний в солдати австрійської армії. У віршах і публіцистиці Ст сатирично малював буржуазію і дворянство («Лузітанськая гімн», 1869, «Jubilate!», 1885); в той же час Ст не бачило нових революційних суспільних сил, тому в його ліриці разом з викриттями, закликами зберігати вірність волелюбним ідеалам (вірш «Безсонні», 1855) звучать і мотиви приреченості (вірш «Комета», 1882; «Самота», 1883).
Соч.: Összes versei, Bdpst, 1967: у кн.: Антологія угорської поезії, М., 1952, с. 270—79.
