Білоруська операція 1944, одна з найбільших стратегічних операцій Великої Вітчизняної війни 1941—45, проведена 23 червня — 29 серпня. Білоруський виступ, що утворився в результаті просування радянських військ на полоцком і ковельськом напрямах взимку 1944, мав важливе значення в системі ворожої оборони, т.к. прікривал найкоротші дороги до кордонів Німеччини. Для утримання виступу противник залучив війська правого флангу 16-ої армії групи армій «Північ», групу армій «Центр» (3-я танкова, 4-я, 9-я і 2-я армії; командуючий генерал-фельдмаршал Е. Буш, з 28 червня генерал-фельдмаршал Ст Модель) і лівофлангові з'єднання 4-ої танкової армії групи армій «Північна Україна» — всього 63 дивізії і 3 бригади (понад 800 тис. чіл. без врахування тилових частин, близько 10 тис. знарядь, 900 танків і штурмових знарядь, понад 1300 літаків). Противник займав заздалегідь підготовлену і добре організовану оборону, яка спиралася на розвинену систему польових зміцнень і природні рубежі, у тому числі крупні річки — Західна Двіна, Дніпро, Березіна; глибина оборони досягала 250—270 км. .
Метою Б. о. був розгром групи армій «Центр» і звільнення Білорусії. Основний задум операції: одночасний прорив оборони противника на 6 ділянках, оточення і знищення флангових угрупувань ворога в районах Вітебська і Бобруйська, а потім розвиток стрімкого настання в глибину з метою оточення і знищення 4-ої німецької армії в районі Мінська. Для Б. о. притягувалися війська 1-го Прибалтійського (генерал армії І. Х. Баграмян), 3-го Білоруського (генерал-полковник І. Д. Черняховський), 2-го Білоруського (генерал армії Р. Ф. Захаров) і 1-го Білоруського (генерал армії До. До. Рокоссовський) фронтів — всього 166 дивізій, 9 стрілецьких бригад і польових укріплених районів (1,4 млн. чіл. без фронтових і армійських тилів, 31,7 тис. знарядь і мінометів, 5200 танків і самохідно-артилерійських установок, понад 6 тис. літаків). У тилу противника активно діяли білоруські партизани.
23 червня в настання перейшли 1-й Прибалтійський, 3-й і 2-й Білоруський фронти, а 24 червня 1-й Білоруський фронт. Війська 1-го Прибалтійського фронту прорвали оборону противника і вже 25 червня спільно з військами 3-го Білоруського фронту оточили на захід від Вітебська 5 німецьких дивізій, які були ліквідовані до 27 червня; головні сили фронту з ходу форсували р. Західну Двину і 28 червня оволоділи р. Лепель. Війська 3-го Білоруського фронту успішно прорвали оборону ворога, і в прорив була введена 5-я гвардійська танкова армія, яка 1 липня у взаємодії з 11-ою гвардійською і 31-ою арміями звільнила р. Борисов. В результаті 3-я німецька танкова армія була відсічена від 4-ої армії, яка виявилася глибоко охопленою з С. Войська 1-го Білоруського фронту прорвали сильну оборону ворога по рр. Проня, Басивши і Дніпро і 28 червня звільнили Могильов. Війська 2-го Білоруського фронту 27 червня завершили оточення 5 німецьких дивізій в районі Бобруйська, які були ліквідовані 29 червня; одночасно війська фронту вийшли на лінію р. Свіслочь, Осиповічи, Любань. Т. о., за 6 днів настання були розгромлені флангові угрупування противника в районах Вітебська і Бобруйська і прорваний фронт на могильовському напрямі. Німецько-фашистське командування безуспішно намагалося утворити суцільний фронт. До 29 червня його війська в районі Мінська виявилися глибоко охопленими з С. і Ю. Войська 3-го Білоруського фронту спрямувалися через Оршу, Борисов на Молодечно і одночасно завдали рухливими з'єднаннями удару на Мінськ з С. Войська 1-го Білоруського фронту розвинули настання рухливими з'єднаннями на Мінськ з Ю., а останніми силами — на Слуцк. 3-й Білоруський фронт швидко просувався на З. і Ю.-З.(південний захід) 2 липня його танкові з'єднання опанували важливі вузли доріг Вілейка і Червоне, відрізавши ворогові дорогу відступу на Вільнюс. Головні сили 1-го Білоруського фронту, опанувавши Стовпці і Городєєй, відрізували противникові дорогу відходу з Мінська на Барановичі. 3 липня був звільнений Мінськ, на схід від якого в оточенні виявилися головні сили 4-ої німецької армії (понад 100 тис. чіл.). До 11 липня це угрупування було ліквідоване, понад 70 тис. було убито і близько 35 тис. узято в полон. Війська 1-го Прибалтійського фронту звільнили Полоцк і продовжували розвивати настання на Шяуляй.
В центрі німецького фронту утворився 400- км. пролом, заповнити яку німецько-фашистське командування не могло. 13 липня був звільнений Вільнюс. До середини липня радянські війська вийшли на підступи до Двінську, Каунасу, Гродно, Белостоку і Кобріну. 17—18 липня радянські війська на широкому фронті пересікли державний кордон Польщі і вступили на її територію. Ставка Верховного Головнокомандування ввела свої стратегічні резерви на шяуляйськом напрямі. 27 липня війська 1-го Прибалтійського фронту опанували Шяуляєм, а 31 липня вийшли до Ризької затоки в районі Тукумса, перерізавши сухопутні комунікації групи армій «Північ». У 2-ій половині серпня противник наніс сильні контрудари крупними танковими силами і відновив сухопутний зв'язок з групою армій «Північ». Війська 3-го Білоруського фронту форсували р. Німан, 1 серпня опанували Каунас і вийшли до кордонів Східної Пруссії. Війська 2-го Білоруського фронту 16 липня звільнили Гродно, 27 липня — Белосток і до кінця липня вийшли на р. Нарев. 18 липня на люблінськом напрямі в настання перейшли війська лівого крила 1-го Білоруського фронту, які 20 липня форсували р. Західний Буг і вступили в межі Польщі. 23 липня був звільнений Люблін, а 28 липня Брест. Розвиваючи настання, війська фронту в період з 28 липня по 2 серпня з ходу форсували Віслу на південь від Варшави і захопили плацдарми в районах Магнушева і Пулави. У серпні — вересні радянські війська, відображаючи контрудари противника і закріплюючи досягнуті рубежі, опанували східну частину Варшави — Прагу, вийшли на широкому фронті до р. Нарев і захопили на ній плацдарми в районах Рожан і Сероцка.
В результаті Б. о. була повністю звільнена Білорусія, значна частина Литви, частина Латвії і східні райони Польщі. Стратегічний фронт ворога був скрушний на глибину 600 км. 17 німецьких дивізій і 3 бригади були повністю знищені, 50 дивізій втратили 60—70% складу.
Літ.: Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, т. 4, М., 1962; Звільнення Білорусії, М., 1969; Маланьін До. А., Розгром фашистських військ в Білорусії, М., 1956.
