Білий вірш (буквальне переведення з франц.(французький) vers Иаnс, сходить до англ.(англійський) blank verse), неримований вірш в силлабічеськом і силлабо-тонічному віршуванні. Б. с. не можна змішувати з метрічним античним або російським билинним віршем, яким взагалі не властива рима. Структурну роль рим в Би. с. грає одноманітність або чергування визначених клаузул (закінчень віршованих рядків). Через відсутність системи ріфмовки для Б. с. характерна астрофічность або бідна строфіка і в той же час велика свобода і мовна гнучкість. У Росії Б. с. вперше застосований в силлабічеськом віршуванні А. Д. Кантеміром, а в силлабо-тонічному — М. Ст Ломоносовим. ДО Б. с. прибігали А. Н. Радіщев («Бова», «Пісні древні і історичні»; див.(дивися) про Б. с. в його «Подорожі...», гл.(глав) «Тверь»), Ст А. Жуковський. Би. с. (зазвичай ямб 5-стопи) пов'язаний головним чином з драматургічними жанрами (наприклад, драматургія В. Шекспіра, в російській літературі — «Борис Годунов» і «маленькі трагедії» А. С. Пушкіна, драматична трилогія А. До. Толстого). Зразки Б. с. в російській поезії — вірш Пушкіна «Знов я відвідав», М. Ю. Лермонтова чи «Чую голос твій», поеми В. А. Луговського «Середина століття».
